Все про кіз!

Коза виношує козенят п’ять місяців. Зазвичай народжується одне-три, рідше — чотири-п’ять козенят. Після пологів та відділення посліду треба повністю замінити підстилку (для цього використовують сіно, в жодному разі не тирсу). Задні кінцівки та статеві органи кози обмивають слабким розчином калію перманганату й насухо витирають. Новонародженим козенятам ретельно витирають ніздрі від слизу, обробляють йодом пуповину й розтирають їх солом’яним джгутом чи чистою мішковиною. Сильні козенята спинаються на ніжки вже по 0,5-1 год. після народження і самостійно починають ссати вим’я матері. Слабших при потребі підтримують під животики, щоб вони приссались. Зважте, молозивом малюків напувають не пізніше ніж через годину після народження, бо затримка може негативно позначитись на їх розвитку, геть слабкі можуть навіть загинути.

Козенят можна утримувати з матір’ю протягом двох-трьох місяців. У цьому випадку вони самі визначають, як часто пити молоко і скільки саме випити. Але при цьому козу не доять. Частіше ж дотримуються окремого утримування козенят. Себто після появи на світ і першого ссання козі дають облизати діток і поміщають їх у клітку. Якщо в сараї холодно (хоча перед пологами його слід якомога ретельніше утеплити), малечу на 2-3 дні забирають у будинок, щоб не застудились.

 У перший тиждень після народження козенят годують 5-6 разів на добу через рівні проміжки часу, потім — 4 рази, а з десятиденного віку — тричі. Спочатку годують здоєним молозивом, а потім — молоком, при цьому намагаючись не охолодити його нижче температури тіла тварин, тобто 37⁰С. Посуд повинен бути чистим, прошпареним, неглибоким, краще, якщо це буде емальована мисочка, але в жодному разі не оцинкована, щоб не викликати у козенят отруєння. У момент привчання малюка пити з мисочки його мордочку обережно вмочують у молозиво.

З першого дня козенятам дають досхочу чистої нехолодної води (не обов’язково кип’яченої). З другого тижня життя не зайвим буде зробити малечі такий «еліксир здоров’я»: 1 л молока, 15 г риб’ячого жиру, 10 г харчової солі, 2-3 курячих яйця. Все це перемішують, підігрівають до 37⁰С і випоюють невеликими порціями. З третього тижня життя незбиране молоко починають потроху розводити кип’яченою водою, додаючи вівсяну дерть, лляне борошно чи пшеничні висівки, навіть розім’яту варену картоплю, з таким розрахунком, щоб до сьомого тижня козеня отримувало саму тільки бовтанку. Починають згодовувати такі добавки спочатку в невеликих кількостях, поступово збільшуючи давання, аби до моменту відлучення козенята могли поїдати самостійно достатню кількість рослинних кормів.

Якщо материнського молока замало, то козенят підгодовують коров’ячим і сумішами — замінниками незбираного молока (їх випускають деякі комбікормові та молокозаводи). З десятиденного віку козенятам можна давати манну кашу (1 ст. ложку крупи зварити в 0,5 л води, потім розвести молоком). Через 2-3 тижні після народження у клітці прив’язують заготовлений віник з м’якого сіна. З двадцятиденного чи місячного віку козенятам обов’язково треба давати мінеральне підживлення: по 5 г солі, 5-7 грамів кісткового борошна чи крейди на голову. До тримісячного віку дозу кісткового борошна чи крейди збільшують до 10 г. Поступово тварин слід привчати до гарного лугового сіна і свіжої трави. До будь-якого корму потрібно додавати трохи харчової солі, це благотворно впливає на травлення й підвищує апетит. Треба пам’ятати, що у козеняти передшлунки (рубець, книжка і сітка) при народженні розвинені слабо й досягають необхідного для жуйної тварини розвитку лише на третій місяць життя. Тому чим раніше привчати козеня до рослинних кормів, тим швидше в нього розвинуться передшлунки і тим швидше воно харчуватиметься рослинною їжею.

Найціннішим кормом для козячого молодняку є овес — він сприяє швидкому росту. Ячмінь теж гарний корм. Можна давати й кукурудзу, але при цьому в раціон обов’язково вводять бобові, сіно або макуху. Висівки згодовують у суміші з соковитими кормами чи в змоченому вигляді. Молодняку-однорічкам дають до 2 кг сіна, до 0,5 кг концентратів. Зерно ліпше перетравлюється в подрібненому вигляді.

Надвелике значення при годівлі козенят має чистота. Молоко, що заброджує в брудному посуді, часто є причиною проносів. У цьому випадку виручить дубова кора, яка до того ж є гарним профілактичним засобом. 1 ст. ложку подрібненої кори залити 1,5 склянки окропу (посуд емальований), настояти 30 хв., процідити й давати пити по чверті склянки кілька разів на день. При проносі застосовують також плоди черемхи, відвар гранатових шкуринок, відвар рису.

Із двотижневого віку за гарної погоди козенят можна випускати на прогулянку, поступово збільшуючи час перебування на свіжому повітрі до 2 год. Ці тварини дуже жваві, рухливі, пролізають навіть у маленькі шпарини в паркані чи загороді. Від­учити їх від цього важко, тому місце вигулу ліпше за все обнести металевою сіткою.