Характерною особливістю кози є висока скороспілість. Статева зрілість проявляється у 5–6-місячному віці. Але раннє парування небажане, оскільки затримує ріст і розвиток організму, господарська зрілість настає у віці 12–18 місяців. Першоокоткиздебільшого приносять по одному козеняті. У тварин старшого віку народжується по 2–3 козенят, а інколи навіть 4–5. Найбільшу плодючість козематки мають в 3–6-річному віці. Забивають на м’ясо вибракованих дорослих кіз та всіх молодих козликів, яких не залишають для відтворення. Козликів, призначених для забою, у 10–12-денному віці каструють. Потім відгодовують і восени забивають на м’ясо. М’ясо кастрованих козликів не має неприємного запаху. Такий запах буває у м’яса некастрованих цапів і то тільки у тому разі, коли з туші неохайно знята шкіра, оскільки запах має лише вона. Кози можуть жити 10–12 років і більше, але господарське використання їх звичайно продовжується протягом 6–8 років, після чого вони вибраковуються. У цьому віці організм слабне, особливо страждають зуби, що призводить до погіршення використання пасовищ та інших кормів і, як наслідок, знижується молочна продуктивність. Інстинкт стадності у кіз розвинений менше, ніж у овець. Тому кіз можна випасати поодинці або невеликими групами та з іншими домашніми тваринами. Козячий гній відносять до гарячих органічних добрив, він є найкращим для садів і городів. За своєю дією 1 кг козячого гною може замінити 5 — коров’ячого, 4 — кінського і 2 кг овечого. Від дорослої кози при стійловому утриманні протягом року і при добрій підстилці отримують 800–900 кг гною. Для кращого зберігання гній потрібно частіше прибирати з козлятника і зберігати в утрамбованій купі, періодично змочувати та пересипати землею. Кози відрізняються від овець за низкою біологічних ознак. Перш за все, вівці і кози не схрещуються між собою, хоча заплідненість можлива, але плід через 30–60 днів гине і розсмоктується, мабуть від того, що вівці мають 54 хромосоми, а кози — 60. Статевий цикл (проміжок між охотами) в овець становить 16–18 діб, у кіз він вар’ює від 5 до 10 діб у 10% тварин, від 10 до 17 діб — у 20% і від 17 до 24 діб — у козематок. Охота у козематок продовжується від 24 до 36 годин. Парувати кіз краще через 8–12 годин від початку охоти. Коли в господарстві утримується кілька кіз, доцільно парувати їх у різний час, щоб мати молоко протягом усього року. Охота у кіз проявляється частим меканням, неспокійною поведінкою, погіршенням апетиту, вилянням хвостом, припуханням зовнішніх статевих органів. Козематки в охоті часто самі знаходять козлів. Якщо коза незапліднена, то охота у неї повторюється через 2–3 тижні. Цапи у статевому відношенні значно енергійніші за баранів, внаслідок чого менше звертають увагу на навколишні обставини, добре ідуть на штучну вагіну. Краще проводити ручне парування, за якого цап за парувальний сезон (30–40 днів і більше) спроможний запліднити 80–100 козематок. При вільному паруванні навантаження на цапа не повинно перевищувати 25–30 козематок з метою запобігання їх яловості. Можна для відтворення використовувати козликів як плідників у віці 7–8 місяців, що дає можливість обійтися без дорослих цапів, утримання яких потребує додаткових витрат. Використання козлика для допліднення незначної кількості козематок (5–10 голів) за сезон істотно не впливає на його вгодованість та якість м’яса, але при цьому слід забивати некастрованих тварин якомога раніше або каструвати і відгодовувати їх, а через два місяці забивати на м’ясо.
Джерело: http://www.propozitsiya.com |
