| Адмін | Дата: Середа, 17.08.2011, 21:23 | Повідомлення # 1 |
|
Лейтенант
Група: Администраторы
Повідомлень: 49
Статус: Offline
| Вовк та семеро козенят
Побудувала собі коза в лісі хатинку, гарну таку, велику і навела собі там діточок. Як збиралася коза з дому віходити, то козенятам своїм казала, щоб вони зачиняли хутко двері та нікому не відкривали, тільки якщо почують пісеньку яку вона сама буде співати.
Повертається коза з лісу, підійшла до дверей та й почала співати:
Діточки мої, козеняточка, Одмикайтесь, одчиняйтесь; Ваша матінка прийшла, Молочка вам принесла!
Дітки, вчувши мамин голосок, хутко підбігли до дверей та відчинили їх. Коза увійшла, нагодувала козенят молоком та й пішла знову до лісу.
Аж тут вовк прибіг, підслухав, я к коза співала пісеньку, та й собі надумав її посторити, але слова трохи не розчув. Ось і вирішив підійти до хатинки та й спробувати заспівати, як коза співала. Та голос у вовка завсім хриплий та грубуватий, тож козенята послухали пісеньку, почули , що не схоже на материн голос зовсім, та й кажуть йому: «Не відкриємо дверей, не матусин голосок. У нашої матусі тонесенький голосок!»
Вовк відійшов від козинячої хатки, сховався за кущами, посидів трохи, поміркував та знов вернувся до хатинки. Підбіг до дверей та й знов давай своїм тонким голосом співать:
Козеняточка, мої діточки, Одмикайтесь, одчиняйтесь; Ваша мати прийшла, Молочка вам принесла!
Козенята вже й підбігли до дверей, щоб відчинити, та прислухались, і збагнули, що він не так співає, як їх мати, і голос не такий, трохи товщий. Тож вони йому і одмовили: «Не відкриємо дверей, не матусин голосок. У нашої матусі голосок тонший.
Вовк з відчаю пішов геть од хати, зайшов за кущі недалеко від дому козенят , та й засів там піджидать, поки коза з лісу вернеться, щоб підслухать, як вона буде співать, щоб й собі спробувати заспівати її голосом. Незабаром йде коза вже з лісу, підходить до хати, та й заспівує:
Козеняточка, мої діточки, Одмикайтесь, одчиняйтесь; Ваша матінка прийшла, Молочка вам принесла!
Козенята зразу ж впізнали свою матусю, одчинили двері та й давай розказувати, що до них сьогодні вже хтось навідувавсь, та й пробував співати її голосом. Коза нагодувала козенят і наказала їм, щоб нікому не відкривали, і чужого в хату не пускали.А щоб вони не переплутали вовка з нею, розказала їм як вона буде потім співати .
Коза заночувала вдома, а вранці знов пішла в ліс пастись. Вовк, дочекавшись поки коза вранці піде, став думать, як би ж його так зробити, щоб голос його став схожий на козинячий, і став завивать. Завив раз — дуже товсто; завив другий раз — не схоже зовсім на голос кози.
Спробував він ще раз, ще тонший голос зробив, та не схоже все одно на голос кози. Пробігала поряд лисиця, і , почувши голос вовка, зупинилась, підійшла до нього та й спитала: «Чого це ти виєш, чи зголодав?» — «Та це я, свій голос пробую; хотів до козячої хатки влізти, та не пускають мене її діти, чують , що не материн голос, так оце ж я й хочу підстроїти свій голос під голос кози» — «Ні, вовчику, - каже лисиця, - так діло твоє не піде; якщо хочеш вже козенятами полакомиться, то попрохай краще мене, я тобі допоможу». — «Так навчи ж мене, голубонько, я тобі віддячу!». — «І чим же ті мені віддячиш?» — «От як вдеруся до козенят, так тобі одного віддам». — «Ні, вовче, так не піде, я зараз голодна, давай неси мені гуску, тоді спробую тебе навчить чомусь».
Вовк погодився, та й побіг гуску шукать. Довгенько його не було, аж під вечір піймав все ж одну, та й повернувся хутко до лисиці, оддав їй принесене, та й каже: «Ну давай, лисице, показуй як там співать треба!». — «Так а ті от що зроби: піди до коваля, край села його кузня стоїть, та й попроси в нього тобі голосок викувать, щоб на козинячий схожим був».
Пішов вовк в кузню. Підійшов до коваля і каже: «Ковалю, настали мені голос, щоб я міг співать по-козинячи».
— «І що я за це отримаю?» — «Та що попросиш те й принесу тобі, хіба що грошей в звірів нема, а так знайду тобі подаруночка». — «Тоді впіймай мені, вовче, пару гусей, та щоб тільки живими були».
Побіг вовк до річки і давай гусей по очеретах шукать, довго бовтався там, та такі впіймав парочку, взяв їх за крила і поніс у кузню. Вовк вже трохи не з’їв тих гусей, такий голодний був, та нічого не поробиш, хотів взяти своє... Віддав гусей ковалю, та й каже: «Ну, ковалю, зробив я все як ті просив, давай роби мені голос вже». — «Добре, вовче, як ти просиш. Стань-но , вовче, ближче до мене, та язик висунь чимдуж , а я вже зроблю, що треба».
Вовк підійшов до ковадла, висунув язика, як і казав коваль, та заплющив очі. Коваль узяв хутко найбільший молот та як зарядить вовку в лоба! Той, бідолаха, навіть не ворухнувсь. Коваль зідрав з вовка шкуру, відвіз на базар, та й продав, а гусей оставив собі. А козенята були собі живі й здорові.
— Чи сподобалася вам казка?
— Хто дійові особи?
|
| |
| |
Без ГМО